Древо Життя – оберіг і символ

З давніх давен багато народів використовують у своїй культурі символ Древо Життя. Воно є символом та оберегом. Згадки про символ зустрічаються ще у наших пращурів слов’ян, скандинавських народів, індусів, китайців та єгиптян.

Раніше Древо Життя мало вигляд стовбура з міцною кроною та розлогим гіллям з широким листям, яке сягає свого коріння. Коло, у якому знаходиться древо, символізує фундамент, основу всього живого.

Кожен народ має свої особливості та релігію, але у всіх символ роду означає одне і теж. Поняття символу полягає в об’єднанні трьох світів – божественного, людського та світу мертвих і, таким чином, створюють абсолютну гармонію.

Наприклад, персидські народи вважали Світове Древо джерелом усього живого і акцентували увагу на родючості, а єгиптяни асоціювали його з богинею Іусат, атрибутом якої була акація. У ерзянських віруваннях древо називають Ечке Тумо, де знаходиться гніздо священної качки Іне Нармунь, яка народжує те саме яйце, з якого народжується весь світ. У тюркській міфології древо називається Байтерек – коренями воно утримує землю на місці, а гіллям небеса. В Кабалі – це Дерево Мекабциель, у Корані – це Сидрат аль-мухтана, у Китаї – це Києн-Му, по якому спускаються сонце та місяць, володарі, мудреці, Боги, духи. Символ Світового Древа зображують по різному. Найрозпосюдженішим зображенням Древа є кельтське візерунчате зображення із застосуванням вузлів. Це може бути не тільки дерево з могутнім стовбуром і гіллям, а й просто у вигляді палички з трьома гілочками, спрямованими до верху. Може бути у вигляді жінки з піднятими до неба руками, навколо якої кружляють птахи. У вишивці та розписі часто присутні такі елементи, як зелене дерево з листям і квітами, як символом життя і сухе дерево, як символ смерті. Зустрічаються такі зображення, де по одну сторону дерева розміщують духів і Божеств, а по іншу – відважних воїнів, героїв, жреців.

Друїди та кельтські жреці вважали священним деревом дуб. Для них він був центром світостворення та переходом в інший світ.

Для слов’ян символ Древа Життя був не менш важливим. За значимістю його можна було порівняти хіба що з солярними знаками. Вони розповідали лише про одну сторону культури наших пращурів — про культ сонця, а Древо Життя — про весь світ. Воно було центральною віссю, на якій перетинаються Правь, Явь та Навь.

Для слов’ян Стовп Життя символізував єдність двох протилежностей – світла і темряви, зв’язок з Родом, безкінечний цикл переродження, оновлення та процвітання. Дерво шанували і величали. Воно було присутнє в батьох обрядових святах. Так, наприклад, до наших днів дійшла традиція ставити ялинку на Новий Рік. Вже ніхто не замислюється для чого це робиться, а все не просто і має свій сакральний задум. За віруваннями пращурів, новорічна ялинка – це образ Центру або Віссі Світотворення. Це, по суті, ідол Священого Древа Світу. Також обрядове дерево встановлюють перед самим будівництвом нового дому і, таким чином, зазивали силу і робили місце сакральним та енергетично могутнім.

За віруваннями наших пращурів, світове древо росло на Алатир камені, що на острові Буяні і, який, ніби, впав з неба. Біля каменя сиділи боги і відпочивали від своїх турбот. Під ним протікав струмок з Живою Водою, а поруч горів Вічний вогонь.

Древо Життя – це оберіг. Воно не просто символізувало гармонію життя, а також безперервне зростання і перетворення старого в нове, перехід на вищий щабель розвитку.

Володар оберегу отримує підтримку і богів, і пращурів, допомогає відшукати зв’язок з праотцями.

Символічна єдність світу минуле – коріння, майбутнє – гілля дерева дозволить власнику талісмана набути мудрості, стати розсудливим, отримати захист від негативного впливу і відчувати себе більш впевнено по життю.